Настояний чай ромашково-м’ятний

Настояний чай ромашково-м’ятний

зігріє холодне обличчя ранку,

ти на любов, мабуть, просто не здатний,

мені ж до любові, як до світанку.

Я закриваю очі всьому місту,

співаю ночами й пишу пісні,

совісті тепло, спокійно і чисто,

я розмовляла із нею у сні.

Сценарій розкреслено і розтоптано,

горять язиками абзаци й листи,

між нами давно уже кимось розроблено

план дій – нетривалий й хиткий.

У рукавах карти погані,

не варті душевної довгої муки,

а люди, ті, що роками у парі,

не держаться, навіть, ніколи за руки.

Я щось натякала на довге весілля,

ти ж натякав на життя в безтурботності,

ти – мій десятий стан божевілля,

ти – моя сьома вічність самотності.

автор:

Алла Вишня