Натхнення

Я знов почув, як хвилі неспокійні

Натхнення ніжного у серці прокотились,

До струн пісень моїх покірно прихилились,

І кобзи віщої почув я згуки ніжні.

Могутні крила з піснею ростуть

І сили неземні за хмари підіймають.

Куди вони ще серце моє звуть,

Поранене — ще знов навіщо рвуть,

На шлях який мене передзначають?

17. XII. 1911. Петербург