Натхнення

By Богдан-Ігор Антонич

Такий бува момент, що в серці полумінь пече,

напруга почуваннів межі розрива,

злітають блискавки з осяяних очей,

та іскрами думок палає голова.

Немов льоди душі твоєї попливли б

увиш,

підносять слова щиріш і правдивіш,

мов квіт зарання, відімкнеться серця глиб.

— Тоді стає брехнею кожен вірш.

19 і 20 травня 1932