натовп

Незнайомі постаті довкола мене,

Так багато лиць і непочутих фраз.

Прохожу й думаю щоразу,

Чи заговорить, хоч хтось до мене, один раз.

Та все, що чую – це розмови інших,

Мелодії з навушників моїх,

І гучний крик у себе в голові,

Благання : "Скажіть хоч слово ви мені".

Та кожен раз, я просто байдуже прохожу,

Ніби дуже зайнята, кудись спішу,

Та в реальності – це втеча від усього

І це вбиває мене в моїй голові.