Наука

Дочекався я

Свого святонька

Виряджала в світ

Мене матінка.

Виряджала в світ

Мати рідная

І промовила

Мені, бідная:

“Нехай, сину мій,

Ми працюємо.

Нехай цілий вік

Ми горюємо;

Нехай сохну я,

Тато горбиться,

Ти на світ поглянь,

Що там робиться, —

Та не всі ж, як ми,

В землі риються, —

Може, є такі,

Що і миються;

Та не всі ж, як ми,

Димом куряться, —

Може, є такі,

Що й не журяться.

Коли знайдеш їх,

Милий синочку,

Ти склони себе,

Як билиночку,

Ти склони себе,

Як билиночку, простели себе,

Як рядниночку.

Спина з похилу

Не іскорчиться,

Чоло з пороху

Не ізморщиться.

Спина з похилу

Не ізкривиться,

Зато ступить пан

Та й подивиться;

Зато ступить пан

На покірного

І прийме тебе,

Як добірного.

І в годиночку —

На драбиночку.

І підеш тоді,

Милий синочку,

І з панами сам

Порівняєшся,

В сріблі-золоті

Закупаєшся;

В сріблі-золоті

Закупаєшся,

З полем батьковим

Розпрощаєшся!”

Але сталося

Друге святонько:

Виряджав у світ

Мене батенько.

Виряджав мене,

Путь показував,

Говорив мен

І приказував:

“Видиш, сину мій,

Як працюємо,

Видиш, сину мій,

Як горюємо.

Кождий на світі

На то родиться…

Не дивись на світ,

Що там робиться!

І на пчіл поглянь:

Є робучії,

Але й трутні є

Неминучії.

Так і на світі:

Їдні риються,

Другі потом їх

Тілько миються.

Будь ти проклятий,

Милий синочку,

Як пігнеш таким

Свою спиночку;

Як пігнеш таким

Свою спиночку,

Як простелишся

На рядниночку.

І чоло тобі

Нехай зморщиться,

І хребет тобі

Нехай скорчиться!

Ти тікай від них,

Як від гадини,

Ти не жди від них

Перекладини;

Ти не жди від них

Перекладини,

Ти у світ іди

На оглядини.

Ти у світ іди,

Милий синочку,

Ти усе спізнай —

І билиночку.

Тоді з світом ти

Порівняєшся,

В добрі-розумі

Закупаєшся,

В добрі-розумі

Закупаєшся,

З полем батьковим

Привітаєшся!”