НАВАЖИВСЯ

Цілу нічку завірюха звіром завивала,

Як та відьма-навіжена шабаш влаштувала.

Вгамувалася під ранок шалена стихія,

Вийшов з хати я на ганок, що за чудасія?

Кучугури на подвір"ї й снігу по коліна,

З даху сунеться та па́да снігова лавина!

Вулиця під снігом зникла, немов нива гола,

Ні стежинки, ні доріжки не видно довкола!

А мене ж чекає в гості сусідонька Галя,

Удовиця молоденька, солоденька краля!

Хутко взяв до рук лопату, вдягнув кожушину,

Та й до Галіної хати прочистив стежину.

Ледь полудня дочекався, підходжу до хати,

Скільки Галочці слів ніжних я хочу сказати!

Аж у грудях подих сперло, мабуть тиск підскочив,

Кидає то в жар, то в холод, наче хто наврочив!

Я ж полюю без боязні на вовків та кабанів,

А під Галіним віконцем я від страху остовпів!

І не в силах я зробити навіть крок ногою,

І нічого я не можу вдіяти з собою!

Що за дідько мною править? Якась бісовщина!

Я ж не йолоп та невдаха, а бравий мужчина!

Так і щастя моє пройде за спиною швидко,

Врешті-решт наважився! Й постукав у шибку!