Навчи мене грати мелодію тиші, навчи

Навчи мене грати мелодію тиші, навчи,

і слухати неба кантату,

де гори настромлюють сонце з рудої парчі,

а ніч накриває агатами.

Де в дзеркалі озера можна побачити сни

соко́лів із люльки модрини,

навчи мене грати на вітряній чистій струні,

літати з птаха́ми мандрівними.

І знову відчути свободу на колір і смак,

терпку та надмір волошкову,

бо надто зухвало, немов ланцюгами, зима

снігами небесними сковує.

У ватри візьми і тихенько мені приклади

до серця тепло бурштинове,

і зійдуть із нього торішні завмерлі льоди,

розлившися ніжною повінню.