Навіки

В цей стражденний, смутний день

сіре небо все покрило.

Серце билося в пів сили,

та зупинився для неї час.

І проклинав я небеса,

не вірив я, не бачив сну.

Зі мною говориш ти — я знаю,

обійми ніжні відчуваю.

Ангел мій, я відпускаю

тебе у світ, не знаний нами.

До смерті буду пам’ятати

очей твоїх глибокий світ.

Не почути більше спів,

ніби пташки голос твій.

І погляд щирий, чарівний

навік залишиться в мені.

Сиджу один на пагорбі,

та бачу зірку вдалині.

Десь поряд з нею сяєш й ти.