Навiщо?

Навіщо щастя це мені? Не розумію…

Мій мозок наче вперся у стіну.

Тобою я живу, Тобою я хворію.

Та відповіді все ж не обмину.

Дівчино мила з поглядом мадонни,

З’явилась Ти зненацька у житті.

Так врізалась, неначе дерев крони

У Небо, залишив коріння в забутті.

Минають тижні, та несамовиті

Ті почуття, що об’єднали нас.

І ними ми, ну неначебто повиті,

На перешкоді не стає ні відстань, і не час!

Мабуть Господь, всміхаючись доволі,

Випробує моє бажання волі.

21.11.2017 р. від Р.Х.

Р.S. Photo by writer and model Svitlana Pushkar (Kiyiv)