Навіщо ти отруюєш мене...

Навіщо ти отруюєш мене

І серце краєш за що так жорстоко?

Я знаю, все мине, життя мине,

А я до тебе знов, блакитноока.

Твоїми вулицями, по твоїх стежках,

Твоєю річкою думками плину,

Де сніг розтане у твоїх віках,

Сніжинками злітаючи загине.

Бруківкою несеться заметіль

Навіщо мені душу заметаєш?

Крізь вікна зайчиком стрибаєш на постіль

Ти все про мене знаєш, зігріваєш.

Прокинувшись світанком у крові,

Де спас березовий, гаї та доли

Навіщо з мукою у день новий

Приходиш в спогадах своїх широкополих?