навіть алмаз...

навіть алмаз

з найтвердіших родовищ

не вийшов би на двобій

до перших подряпин

з уламком рамкового скельця

прилеглого до родинного фото

де чийсь чорно-білий прадід

всміхається від з’яви за кадром

райдуги в калюжі бензину

під час веслування в ній

китовими ребрами

морозивних паличок

затиснутих в дитячих руках

з перебивними тату черепів

від прикладання до шкіри

півсонних бражників

сп’янілих від запаху протомеду

в бджолиному черевці

з харакірі тонкого жала у нім —

мов одною пекучою смертю

одразу для двох —

як буває коли двоголова тінь

розходиться на він і вона

від гільйотини скісного світла

06.05.23