НАВІЯЛО!

Пахощі акації! За́крут в голові!

Оповили серденько, спогади сумні.

Пісню про коханнячко, соловейко-птах,

Весело насвистує, аж зриває дах!

У густому гіллячку він гніздечко звив,

Й для своєї по́дружки, пісню присвятив!

Вже прокралась, кішкою, темна літня ніч,

Й каганцями, зіроньки, мерехтять всебіч.

Я ж стою, як вкопаний, не збагну в чім суть,

Чом мене до хатоньки ніжки не несуть?

А моє коханнячко, що колись було,

У солодких спо́минах, в пам’яті спливло́!

Душу рве на клаптики, щебіт солов"я,

І не в силах впоратись із собою я!

Де ж мені поринути? У які світи?

Щоб, моє коханнячко, знову віднайти?