Навколо дивно пахне смертю

Навколо дивно пахне смертю.

Вона, скрутивши пасма дряблих рук,

Знітивши голос в чудній круговерті,

Розкине з часом шати вічних мук.

Колись жахіття снилися щоночі,

Тепер вони – то білий день.

Я бачив смерть. Дивився просто в очі.

Я вірив їй, співав своїх пісень.

Я говорив, кричав і бився духом,

Вона мене схопила. Забрала.

Останнім жалюгідним рухом

Мене у вічні шати потягла.