“Навпроти кого сон цей снився?”

Навпроти кого сон цей снився?

Гадюка у кутку сичить,

посеред хати камінь лисий,

на ньому тінь сира лежить…

В проймі дверей білують цапа,

що лобом вперся у поріг,

кров у залізні ночви капа,

а в сіни залітає сніг…

Напевне, ти стояв надворі —

тінь проломилась крізь стіну,

що відвологло, наче корінь,

лягла на плаху кам’яну.

Як ти ввійшов? Я не помітив —

відчув раптово холодок,

що з тебе виступив. І вітер

студено провійнув: — Синок!..—

Та запізнилась засторога:

гадюку в пазусі відчув —

збудивсь від доторку жалкого,

твоя коса, наче канчук,

гадючилася мотузяно,

по грудях розливавсь вогонь, —

і я збудив тебе, омано,

щоб розказать вже збляклий сон.

***