“наврочили — я пас чужих дітей”

By Іван Андрусяк

наврочили — я пас чужих дітей

і зиму відгороджував від стайні

і тільки сад де ігрища летальні

переступали — вабив золоте

мережив клин — за граблі за русло

як босоногий (тиша в пальці коле)

і так воно сочилось до миколи

(до николая) мічене сусло

не хмелю з пива — жому наварив

сухого чиру чи барди рудої

коли замало в оберемку фої

не витерпиш народження кори

не пересолиш — брага то святе

ні листям не притрушене ні мором

а ти живеш і верби ходять хором

і ніц тобі не вимовлять на те