Наздожену

Раніше я шукав самотність,

Бігав у ночі,

Під кожний камінець дивись,

Ця тендітна спрага,

Віяла довкола.

Але ніяк не міг піймать...

Скільки часу витратив,

Але не жалкував,

У кожній бачив можливість,

Побачити себе..

І бачив, розумів, але приймати я не міг,

Занадто важкий тягар це думати про себе.

А я тягнув,

І витягнув себе.

Знайшов.

Моя самотність поруч,

Я вперше її втримую руками,

Обіймаю,

Ніжно, міцно,

І ні за що не зламаю,

Впродовж всього життя,

Жити буде,

І я нарешті заживу.