Назло..

Нам назло прогнозували короткочасні дощі

то з градом, то з вітром, зриваючим дах.

Ти бачиш краплинку страху в очах

та силу тримає кохання в душі.

Нам назло всі казали, що щастя - казки

та разом нам жити завадить весь світ.

Та б'ється чомусь у мені той граніт

і квітка надії все ж хоче цвісти.

Нам назло розтирали об вуха брехню.

Наче всім було б добре від нашого горя.

Наче хочуть щоб страх нас навік запроторив

та знайшли між собою ми тільки біду.

Всім назло ми втекли від, здавалося, злості.

Цей світ мені так негативом набрид!

Хоч був таким він мені добрим на вид..

Та так хочеться зринути з нього до млості.

Та назло стали праві передвісники страху

та рука відіравалась від мене так різко.

Ти покинув мене.. Дурне я дівчисько!

Все ж зірвало дощем і вітром із даху..