Не бути

Нам не бути вже разом ніколи,

бо така нам з тобою судьба.

Поведеш ти дитя вже до школи,

а дитя не моє, бо нема.

І піде вона впертими кроками

до подальших вершин не дарма,

а я вниз упаду під осколками

під твоїм знаменом, неспроста.

Усміхнись наостанок, коханая

і промов наостанок слова,

що кохала мене, окаянная,

та не скажеш цього, бо нема.

Не залишилось слів і майбутнього,

не лишилось у склянці вина —

ти в компанії свого самотнього

его, бо лишилася нині сама.

Не судилося інших кохати

і любити всіх інших не слід,

бо лиш там, де вогню запалати

є і з попелу дереву плід.