Не цей час

Життя давно вже втратило свій смак,

Ніхто не читає газет, всі актори німого кіно.

І серед фіалок, лиш один самотній мак,

Що з вродою молодою, п'є сухе дешеве вино.

І зараз всі вірять лише у інтенсивний прогрес,

Коли треба просто говорити, і дивитися у очі.

Адже всі вже забули, ту магічну розкіш чудес,

Що надихала любити, дивлячись просто на зорі.

Але надіє є, що хтось візьме в руки контрабас,

І навколо себе збере багацько зів'ялих людей.

І на фоні старого міста, заграє вечірній джаз,

Де розіб'є граніт, з вічно закам'янілих сердець.