Не час

І знову день, і знову ніч,

Все як було, та щось не так...

Тебе нема - лиш порожнеча,

Життя змінилось в один такт.

Тепер ти навік янголом стала,

Спитаєш: "Чого я чекала?"

Доню, ти тінню у спогадах стала,

Лиш у снах приходиш до мене.

І бачу тебе, мов тінь у вікні,

Та ранок безжально стирає обличчя...

І, правду кажучи, в цій тиші німій

Не хочу будитись... бо там ти жива.

Лети, доню, лети вище неба,

Як зірка, що в небі не згасне.

Так я досі живу, лиш з думками про тебе,

Неначе твій сміх у вітрі лунає.

Тепер світ зовсім інший без тебе,

Все як  було, та тебе вже немає...

Мамо... я вільним птахом літаю,

Там, високо, за тобою спостерігаю.

Ти молодець, що навчилась жити без мене,

Знаю, що складно, та з роками мине.

Мамо, зустрінемось в небі,

Тільки ти не спіши,

Зараз ще рано, не треба

Ще не час нам бачитись в небі.