Не чекай

Зелена шкіра ще прозорої весни

затягує зимові рвані рани...

вже не чекаю повідомлень і листів,

а просто хочу, щоб цвіли фонтани,

потужні і шалені, як життя,

дзвінкі і невгамовні, наче юність,

нестерпна легкість смерті і буття

у них пірне, щоб змити всю абсурдність,

купити в парку у кіоску чай

і на краєчку острова роззутись...

вже не чекаю... і ти, серце, не чекай...

усе мине, така у світі сутність...