НЕ ЧУЮТЬ НАС

Не чують нас, бо їх це не болить,

Не чують нас, бо їх це не торкнулось,

З бідою віч-на-віч ми мусим жить,

Бо людство світу й досі не проснулось.

Не чують нас, але ж бува й карма,

Не чують нас, лишень спостерігають,

Але ж біда не йшла до нас сама,

Та в світі там її не відчувають.

Напевно й не почують вони нас,

Не можуть чи не хочуть це збагнути…

Та й чи прийде колись для цього час,

Коли почнуть нас бачити і чути?

Чи на очах у світу пелена,

Яка біду всю нашу заступила?

Невже не розуміють, що війна

Взяла́ в свої́ обі́йми, полонила?

Не зрозуміє світ ніко́ли нас,

Бо їм війна жорстока незнайома.

Нас атакують всім і повсякчас,

Вбивають нас, хоч ми у себе вдома.

Їх не болить, тому вони черстві,

Як щось дають, то лиш мізерну долю…

Ми хочемо лишитися живі,

Та світу не відчути цьо́го болю.

27.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023