Не дізнаємось

Доля цікава, дивна й невідома,

Вона лякає, хоч не все в її руках.

Її варто було би створити свідомо

Не тільки у своїх просторих думках.

Рамки твого "нормально" широкі,

Давно ширші, ніж то було можливо.

Думаєш, ті слова дійсно глибокі?

А як щодо того, що справді важливо?

Чи завжди ти був чесним з собою?

Так? Хіба? Я радий цьому безмежно!

Ти ж казав, що жив тоді боротьбою,

Але був "недостатньо обережним".

Ти був зловтішним, як і нечестивим,

Любив трощити вщент чужі серця,

Пишався тим, що ти є невразливим

І хотів бути таким самим до кінця.

Одного разу зосталась лиш втома

І людське горе, що тебе топили,

Ти ж намагався лишити їх вдома,

Хоч знав - тоді вже не було сили.

Тому й не вийшло, пішло шкереберть,

Неочікувано й зовсім не приємно.

Ти жив там, де тебе не лякає смерть.

Люби це й знай, що все не даремно.