“Не додалось, не віднялось з роками”

Не додалось, не віднялось з роками —

обтяжилось…

Слух став тугішим, а очі вужчими.

Дорогу ловлять ноги,

рука сполохана шукає патерицю,

щоб передать своє тремтіння їй,

а ти шукаєш слово,

щоб все побачене, почуте, пережите

ним висловить..

Кому?

Далекій пам’яті, що все попереду

і слухає впівуха…

Стіні, розбитій мисці, стільцю розсохлому,

капосній мусі, що порошить вікна…

подушці… сон-напівсон…

і там щось кажеш ти… якась роз…мова

про суть яко… гось слова…

***