Не говори, не воруши слова

Не говори, не воруши слова,

Які лиш полем вітер рознесе

Не розгуби.. бо не суха трава

Той зміст, що слово у собі несе

Подумай про зерно, яке посієш –

Як ти за ним доглянеш, як зростиш ?

І як збереш врожай, то чи зумієш

Зерно і в чиєсь поле донести ?!

Не говори, не шепочи у тишу –

Вона пуста,німа,.. там глухий звук

Нічого цінного у ній ти не залишиш

Лише страждатимеш від розпачу і мук

Тож у шаленому круговороті буднів –

Згадай про Вічне..зупинись на мить..

Думки-скарби ти відтвори у буквах

Додай ще звуків – й слово забринить..

© Аня Тет