(не)ігри

а ми не грали тоді в солдатиків

ми просто ждали

як небо трісне

і зорі вистрелять

скляними жалами

у наші маківки

що біліли в присмерку

весна приходила

а ми не грали

дивились прямо

у серце дерева

як під корою воно стоглаве

себе кусало

й здавалось - вислизне

до наших рук недолугим коником

маленьким луком

стрілецьким свистом

а ми не грали тоді в солдатиків

ми просто стали

до неба близько