Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води

Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води

Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води,

Що в землі наші сльози та болі вночі затопили.

Вітер війни тут шумить, не стихає, не спить, не спішить,

Але мамі скажіть, ми міцні й нездоланні, як криця.

Не кажіть моїй мамі про пекло в гарячих боях,

Про уламки гранат і про кулі, що свистять над головами.

Хай їй сниться, що ми у вишневих садах,

Що співаємо пісні під зорями ясними.

Не кажіть моїй мамі про кулі, що свистять вночі,

Про вибухи, що серце стискають залізною хваткою.

Хай їй сниться, що ми у мирній країні краси,

Де співає весна, звучать лише тихії сни.

Не кажіть моїй мамі, що тут у багнюці стоїм,

Що від холоду тіло тремтить у безжальному полі.

Хай їй сниться, що ми у дитинстві, де світло й тепло,

Де не знає вона ні тривог, ані тяжкої долі.

Не кажіть моїй мамі про всі наші рани й страхи,

Про те, як втомилися ми від безсонної ночі.

Хай вірить вона у силу і мужність синів,

Що ми зможем вернути вам мир і радість додому.

Літвішко Таміла