Живи, Україно!

Не хочуть слова укладатися в рими,

бо серце щоразу вмирає від жаху.

Ми молимось разом, ми разом із тими,

хто серед руїн мов поранені птахи.

Ті сім'ї на фото, щасливі ще вчора,

війна розлучила, аби ж то живі...

Ганебне створіння, мерзенна потвора

збирає щодня собі жертви нові.

Голодне дитя і знесилена мати,

сховались в підвалі без їжі й тепла.

Мерзенна потвора стоїть з автоматом,

її не зворушить дитина мала.

Безрідна орда , пацюки, мародери,

шукають: украсти, убить, зруйнувати.

З якого століття? З якої ви ери?

Невже ви людьми себе можете звати?

Ви нашу зневолить хотіли країну?

Від наших людей ви чекали покори?

Хотіли поставити нас на коліна?

А той, хто послав вас, ховається в нори!

Нікому наш славний народ не скорити,

Єдиному Богу вершить наші  долі!

Живе Україна,  повік буде жити!

Не вмерти ні  правді, ні славі, ні волі!

.