“Не кидай мене”

By Руданський Степан

Не кидай мене,

Моя чарочко!

Не жени мене

Ти, шинкарочко!

Не жени мене,

Дай упитися.

В тебе, бридкую,

Улюбитися!

Не без жінки я,

Не без хати я,

Все у мене є,

Відьмо клятая!

Хліба досита

Маю в засіку,

Маю волика,

Маю й пасіку.

Моя хаточку —

Повна чашечка;

Моя жіночка —

Мов та пташечка;

Та тяжкі мої

Болі більнії,

Бо не маю я

Волі вільної!..

Запряжу воли —

Потом миюся;

Розпряжу воли —

Набік хилюся;

Повалюсь на бік —

Не здрімаюся;

Знов на панщину

Підіймаюся.

Відроблю чуже:

“Жінко-душечко!

Приголуб мене,

Щебетушечко!”

А вона у плач,

Розголоситься,

На своє жене,

Бо й не проситься…

Робиш — сил нема,

Спина кривиться,

А вона на те

Та й не дивиться.

Робиш — сил нема,

Похиляєшся,

А вона у плач:

“Запиваєшся!”

О, я п’ю тепер,

Жінко любая,

Не кидай мене,

Чарко грубая!

Не кидай мене,

Моя чарочко;

Не жени мене

Ти, шинкарочко!

Не жени мене —

Дай упитися,

В тебе, бридкую,

Улюбитися!