«Не люди наші вороги»

Не люди наші вороги,

Хоч люди гонять нас, і судять,

І запирають до тюрми,

І висмівають нас, і гудять.

Бо люди що? Каміння те,

Котре, розбурхана весною,

Валами котить і несе

Ріка розлитая з собою.

Не в людях зло, а в путах тих,

Котрі незримими вузлами

Скрутили сильних і слабих

З їх мукою і їх ділами.

Мов Лаокоон серед змій,

Так люд увесь в тих путах в’ється…

Ох, і коли ж той скрут страшний

На тілі велетня порветься?

9 апреля 1880