Не можна плакати, а хочеться то як...

Не можна плакати, а хочеться то як

Сльозинка рветься впасти вже додолу

І начебто на гору Тіріяк

Душа збирається по дрібних частках з полу.

До чого серце тане у журбі,

Навіщо ми зустрілися, для кого?

Я не потрібна мабуть вже тобі

Чужі лиш люди навкруги, навколо.

Напевне так судилось у віках

Самотньою іти по цьому шляху

І плаче верба у моїх руках,

Цілуючи папір як наче плаху.