Не можу

Ти панацея і ліки мої,

Ріки нестримнії болю.

Щось защемило в душі,

Я поруч, але не з тобою.

І віри той келих до кінця допила,

Ну не можу я бути самою.

В обійми я лину,

Та вже не твої,

Та й досить нестерпного болю.