Не називай мене дочкою

Не називай мене дочкою,

Якщо чуже для тебе — рідне.

Якщо за стіл садиш чужих,

А мене — мов тінь, безслідно.

Ти вчиш мене мовчать і гнутись,

Коли палає в грудях крик.

А я ж не камінь, я ж — живу,

І кров у жилах не затих.

Любов не купиш і не вкрадеш,

Не підміниш, не сховаєш в сміх.

Я виросла із твого болю,

Та не зроблюсь холодніш.

Ти — не свята. Я — не проклята.

Між нами — прірва і зима.

І хай тебе обійме донька,

Яку ти вибрала сама.

А я піду. Без крику й помсти.

З очей зітру дитячий страх.

І буду тим світлом, що гасло,

Коли ти топтала в сльозах.