Не піду на весілля

Не піду на весілля. Нехай без мене сміються,

Нехай музика грає, як грала колись весна.

Я лишуся з тишею — хай вона мене слухає,

Бо тільки вона розуміє — чому я одна.

Нехай мама обере найкраще плаття на світі,

Нехай сяє сестра, мов світанок над Дністром.

Я не проти щастя — я просто не вмію бути

Там, де серце мовчить, а очі горять добром.

І болить не за них, не за свято і келих,

А за те, що колись і моє було “ми”.

Тепер я — мов Сатурн: холодна, але ціла,

І вчуся любити мовчки, без метушні.