Не пишеться...

Не пишеться, не пишеться нічого,

Хоч кожну букву пальцем розітри.

Ковток натхнення випила терпкого –

І в серці розлилися три вітри.

Чернетка вже почеркана, як літо,

У кожного рядка своя межа.

І акварель думок моїх розлита,

Мов чиста кров линула з-під ножа.

© Євгенія Солод, 2011