Не почута

Знову самотня, знову не почута

Блукає осінь нашим парком вранці,

В сірім плащі, у чобітки взута,

У рукавичках знову гріє пальці.

Вона у парку лиш тебе чекає,

І почуттям душа її спокута,

Та осінь одного не знає :

Солодкою буває і отрута.

© Євгенія Солод, 2011