Не повертайся

Я мовчу не тому що — байдуже,

Бо це єдиний мій шанс не зламатись.

Твої слова — мов лезо по душі,

Я боюсь не болю, а знову віддатись.

Мене ще тримає пам’ять жива,

Що колись ми були справжні й цілі.

Та ти розчинився, мов дим зі вікна,

І лишив на згадку сліди у цій тиші.

Ти не бачив, як я вночі не дихала,

Коли світ без тебе валився на груди.

Ти не знав, як сама себе витягала

З порожнечі, що ховає людей навіки.

І тепер — я мовчу, але в цій німоті

Моє серце кричить: «не повертайся».

Бо кохати — це не зростати в тіні,

А світити собі, навіть коли все згасає.