“Не пригадуй, що було! Не треба”

Не пригадуй, що було! Не треба

Дотикатись до заглухлих ран.

Вже душа не б’ється в креші неба,

Як розбитий громом океан.

Благодать зійшла на темні води,

Втихомиривсь і затихнув я.

Безпощадний блиск твоєї вроди

Лагідно в душі моїй сія.

Може, хвилі встануть ще, як піки,

І полинуть радо на загин,

Але я люблю тебе навіки

Мовчазною силою глибин!

***