НЕ ПРОБАЧИТЬ

Де взя́лись о́рки, ті злочинці кляті?

Чому́ їх карлик всіх до нас послав?

Вони вбивають нас у нашій хаті,

Наказ такий страшний рашист віддав.

А всі вони, неначе безхребетні,

Це вбивці здичавілої орди、,

Ще й о́бстріли ведуть у нас ракетні.

Завдали нам незнаної біди́.

Церкви́ палають, школи і лікарні,

Будинки, що наповнені людьми,

Ввірвалися потво́ри ці моральні,

Шакалів-вбивців не чекали ми.

Ввірвалися, як піст мав розпоча́тись,

Великий Великодній строгий піст,

Не йшли вони до це́ркви сповідатись,

Руїни роблять з наших сіл і міст.

В підвалах в нас народжуються діти,

А інші помирають малюки,

Лягають в землю пуп’янки і квіти

Від вражої ординської руки́.

Тремтять будинки, ши́бки вилітають,

А з деяких руїни лиш стають,

Потво́ри московиті нас вбивають,

Щомиті скрізь ударів завдають.

Ввірвались в нашу хату ті ординці,

Накази вбивчі виконать прийшли,

Та неньку не дадуть їм українці,

Багато з них вже сво́ю смерть знайшли.

Народ Вкраїни то́го не пробачить,

Й Госпо́дь їм то́го точно не прости́ть,

Від ран смертельних Україна плаче,

Бо не хотіла цвіт свій хорони́ть.

Хоч нам нелегко – ми не відступаєм,

Не вбити їм вкраїнський сильний дух,

Щомиті перемогу наближаєм,

Й не скажем ми, щоб став з землі їм пух.

Та з нами Бог й за нами перемога,

Цю погань ми проже́нем навіки́,

Вже в інший світ їм встелена доро́га,

Й не спле́туть надмогильні їм вінки́.

16.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

#Вірші_поезія_війна_Україна_біль_тривога_орда