Не прощаючись

будь ласка не говори зараз нічого

будемо дихати тишею

будемо пити погляди серпневих світанків

будемо ковтати кулі від болю і пігулки від часу

нажаль у нас закінчився тютюн

скоро світатиме а ти тремтиш як струна

невміло обіймаємось із краплями дощу

розсікаємо очі слізьми

і серпень перекриє нам доступ до кисню

я знаю

зачекай ще сьогодні буде воскресіння весни

і музика навмисно гратиме вічно

мені б цінувати тебе понад усе й

цілувати навмисно без жодного на це попередження

стискати твої плечі але щораз по-іншому

щоб завжди було не так як учора

отож молися відверто

твій бог у тобі

а ти його течія

апатія роз’їдає нутро а пам’ять

не лічить провин не бачить нічого

не потрібно думати

потрібно відчувати

ковтаємо кулі від болю

і

пігулки від часу

відчалюю але не прощаючись