Не руш моє небо

Не руш моє небо, воно тобі не належить,

Сліпі не зійдуть по сходах без перил,

І тих, хто спішить, навколо ніщо не бентежить,

Зруйнуй все у світі, але залиш небосхил.

Я Його не знаходив, Він був завжди зі мною.

У день і вночі, у світлі й темноті.

І іноді я розумію, будучи з Ним і з собою,

Що не буває ближче ніж душа до душі.

При чім тут душа? Її дзеркало не побачить,

Ти Богу за її спасіння молись,

Можливо, Всевишній нас і пробачить,

І забере до себе на небосхил.

Про це всі навколо, у кожному кроці і слові,

Напевно, і звірі також про це ж,

Не руш моє небо, не в твоїй це волі,

Шукай своє зараз, бо потім вже не знайдеш.

Зійшов таки Мудрий до люду простого на Землю,

А ті себе обрекли на двадцять віків,

Будуйте тепер храми і церкви,

Але не затьмарюйте мій і Його небосхил.