Не шукай мене. 9#103

Не шукай мене - я ж нестерпність,

Вирвані ненароком провода.

Випадковий, але холодний гість,

Немов замерзла у фляжці вода.

Ніби ранений, але ще живий

Звір без сенсу і власного дому.

Знаєш, може краще добий?

Більш не в силах терпіти цю втому.

Не шукай мене - якщо зможу

Комусь ще зробити гірше.

Тому я все більше тревожу

Лише музу, недосконалим віршем.

І ніби лікар, але руки в крові,

Принаймні інші мене так бачать…

Насуплені над очами брови,

Прикривають, як зіниці кричать.

Не шукай мене, бо закохаюсь,

Хіба від цього комусь краще?

Інколи шкода, що не скриваюсь,

Але ж мені так набаго важче.

Не шукай мене - бо розчарую,

Як того що боїшся не зроблю.

Як нестерпну біль вгамую,

І ще більше за це полюблю.

Серед всього людського бруду,

Лицемірства завжди через край.

Не такий я, і таким не буду -

Ось тому ти мене не шукай…