Не сидів я в компанії чорних лісобаронів

By Парфен Венчишин

Written 2019-09-04

Не сидів я в компанії чорних лісобаронів

і блокфлейті віддам перевагу над пукаючим саксофоном.

Патогенна мікрофлора в кишковику — 

                                     наслідок зради ближніх.

Бабуся купує напівфабрикати по мниманих знижках,

гадаючи, скільки прожито й скільки лишилось?

Кожен день — Провидіння непередавана милість.

Якби ще не бути сліпими,

хоч і з очима.

Євангеліє від Гітлера шукає в шухляді священик,

при оці — ласкавець, на ділі — фанатик і шизофренік.

Обкластись репутацією добродія,

доки не бути позбавленим за розтління малолітніх свободи.

Подорожній спинився на полустанку. Вітер.

Не Гюго я і не Гітлер,

щоб замірятись на людство з романтичним апломбом.

Люди божі та добрі, хоч і трішки зомбовані.

Море б'є в кам'яну твердиню маразму.

В сердці правдолюбця пломеніє вогонь непогасний.

Прости, був надто суворий до інших і потуральний з собою.

Будучи блазнем, удавав із себе героя,

аж Цариця наставила в неадекватності категоріях.

І сонце засяяло над заспокоєним морем.