“Не слухають мне дзвінкії рими”

Не слухають мене дзвінкії рими,

Не мож акорду вивести зі струн;

Розвіявсь спів дорогами пустими…

Нема веселих дум!..

Прощай мене, високий Аполлоне,

Що в землю я зарив святий талан!

Не винен я, що в грудях жар холоне,

Що в серці тисяч ран.

Прости мені, небесная богине,

Що я тебе ненароком завів!

Не винен я, що бог у мені гине,

Що нидіє мій спів…

Нема на мені божої окраси,

Я земний чоловік!

Прости мені, оспіваний Парнасе,

Що я від тебе втік!

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “В ТЕМРЯВІ”