Не смій мене торкатися туристе

Не смій мене торкатися туристе,

Ти навіжений спогад ,ти мара,

Твоє обличчя Боже і нечисте

Давно поховане у серці крадькома..

Не смій дивитись у мій бік туристе,

Ти просто безвість я в тобі втону,

Не спокушай і не мани навмисне,

І не шукай в мені «оту»..

Не смій в облозі тримати моє місто..

Кричатиму ,молитиму, вкляну..

Кохання десь у просторах зависло..

І я його більше ніколи не верну..

Не смій кохати зболену чужинцю,

З руїн я збудувала новий храм,

Cідай, дощ приготовив колісницю

В минуле час , у пам’яті Сезам.