Не судилось

У душі тривога

Не дає мені спокою.

Хочеться проснутись

Знову поряд із тобою

Щоб знайомі, ніжні руки

Голубили знов.

Хочу ще раз я відчути

Всю твою любов.

***

Вочевидь, нам не судилось

Щастя вдвох ковтнути,

Подавились ним ми, і

Нас скували пути.

Не дає доля зрадлива

Нам удвох радіти,

Вже потухли почуття,

Вже прив'яли квіти.

***

І пропало все, що було

Спільного між нами,

Та мої сумні надії

Понесло вітрами.

Понесло у даль широку,

За ліси-за гори,

За поля і полонини,

За солоне море.

Замело-засипало

Знайомі стежки,

І уже не відшукать їх,

Уже не знайти...

***

Вочевидь, нам не судилось

Щастя вдвох ковтнути,

Подавились ним ми, і

Нас скували пути.

Не дає доля зрадлива

Нам удвох радіти,

Вже потухли почуття,

Вже прив'яли квіти.

***