Не сумуй, сонечко

Микито, не сумуй, мій тихий світлий дім,

Коли у серці вітер — я стану теплим ним.

Коли думки тривожні шепочуть щось вночі,

Я стану твоїм світлом у темряві й тиші.

Не сумуй, мій розумний, мій ніжний, мій ясний,

Я поряд — навіть якщо між нами сни.

Я знаю: ти повільний, але глибокий, як ріка,

І в твоїх міцних обіймах тане вся тривога й страх.

Якщо раптом світ стане трохи важкий —

Притисни мене ближче, мовчи, просто стій.

Я скажу тобі тихо, майже як дихаю:

«Микито, не сумуй… я тебе відчуваю».

🥰🤍