Не тривож мого серця у снах

Не тривож мого серця у снах

Не приходь гірким болем, по ночах

Бо загублена наша весна –

Не цвістиме вже квітнем пахучим

Бо давно вже душа – дощами,

І туманами, й снігом сповита

Бо журба, що у грудях – каменем

Все ще плаче за втраченим літом…