не уві сні

усі мої думки заповнені тобою,

ти мука, що принесла мені любов.

тебе звуть "панна", в окрузі оцім

проте я просто зву тебе "кохана"

я так сумую по самотнім вечорам,

може й насправді не слід було з тобою зустрічатись?

невже я просто перетворююсь у твою славну,

милу і чутливу манну?

усе, що між нами відбулось,

я так хочу про все оце забути.

бо як згадаю, душу я гублю,

її я розтинаю, і під потяг кожен раз кладу.

усі прекраснії моменти,

що дарувала мені не уві сні,

стають для мене мрією, неначе знов,

ти зможеш мені, щось нове віддати.

я віддаю для тебе всю себе,

ночами я ридаю у подушку,

а ти, за три дев'ять земель,

напевно панькаєш там своїх подружок.

ти можеш мені, хоча б написати?

скажи, ну як ти там, любов?

а ти не зможеш мені відповідати,

бо бачте ж, справ у тебе купа, знов.

я, завдяки тобі,

знайшла весь сенс життя,

проте, і завдяки тобі,

його згубила.