Не вчорашній

Везе в місто мужик сіно

Якось проти свята

Та й годує в капелюсі

Малі шпаченята…

Але їде пан багатий

До костьолу, знати,

Та вже в них натура, мабуть,

Щоб покепкувати…

Іде звольна та й питає:

«Со wieziesz , Іване?»

Мужик пану поклонився:

«А що ж? Дрова, пане…»

«??esz, ga?ganie! Wieziesz siano!»

«То ж пан самі знають,

Що се сіно, а не дрова,

Нащо ж пан питають?»

Закусив пан тлусті губи:

«Z jakej wsi?» — питає…

Мужик підняв шпаченята

Та й одповідає:

«Всі не всі, вельможний пане,

Старі повтікали…

Молоді лиш половив я,

Бо ще не літали!..»

«Kto najstarszy u was we wsi?»

«Баба Терпелиха:

Пережила стара баба

Всіх дідів до лиха!..»

«Ga?gan jeste?! Kto was bije?»

«А хто ж? Бугай, пане!

То так і б’є напропале,

Кого лиш достане!..»

Хтів пан чогось допитати,

Та й не допитався…

«Со z ga?ganem! Ruszaj pr?dzej!»

І вперед погнався…

Привіз в місто мужик сіно…

Продав його зрання,

Купив собі добру миску

Драглів на снідання!..

І сидить собі на возі,

Драглі уплітає…

Аж той самий пан надходить

Та й його питає:

«Сzy nie s?ycha? do spzedania

Owsa tu, Іване?»

Мужик встав, кругом обнюхав…

«Ні, не чути, пане!»

І сів знову на драбині,

Драглі уплітає…

«Czy ty, ch?opie, nie wczorajszy?»

Пан його питає.

«Де вам, пане, я вчорашній?

Гляньте на всі боки:

То мені вже оце буде

Тридцять і два роки!»